Транзит Меркурія – 2019

Проходження Меркурія по диску Сонця у 2019 році

Місце спостереження – Урбан-Лоріц-пляц, 2а, Відень, Австрія. (Urban Loritz–Platz 2a, 1070 Wien)

Час: З 13.15 до 15.30 зимового середньоєвропейського часу.

Спостерігачі: Вячеслав Астров-Чубенко, Віра Чубенко.

Інструментарій.

Телескоп:

– Сонячний, Coronado PST, 40 мм, спектр. лінія Н-альфа (лінія водню), Linse UltraWide 9 mm; збільшення 44 x;

 Фотоапарат:

«Canon powerShot SX240 HS» зі стабілізацією зображення (тому і такі якісні знімки, незважаючи на те, що робилися з руки прямо в окуляр).

Небо:

Мінлива хмарність, але більше ясно.

Температура:

Приблизно 6 – 5 ^оС, сильні пориви вітру.

 

Треба сказати, довгострокові астрономічні явища (а точніше, спостереження тобою цих явищ!) додають оптимізму. Чому? Дуже просто!

Коли ти знаєш, що якесь астрономічне явище, яке ти зможеш побачити, буде ще, скажімо, через 5, 10, а то і 20 років, ти завжди думаєш:

«Ну, коли це ще буде! Є час підготуватися! Та й взагалі… Що завгодно може за цей час статися! Чи зможу я взагалі це побачити?!».

Але ось цей час «несподівано» приходить, і виявляється, що і світ – все той же (хоч і багато в чому вже інший, звичайно), і ти цілком можеш це явище спостерігати! І спостерігати досить непогано – враховуючи твою теперішню технічну оснащеність і досвід.

Коли я тільки починав своє захоплення астрономією і тільки придбав телескоп “Міцар” в кінці 80-х років минулого століття, я і не думав про якесь там проходження навіть великої Венери по диску Сонця, яке буде ще аж в 2004 році. Не кажучи вже про повторення цього явища в 2012-му!

А що стосується маленького Меркурія, то я хоч і знав, що мої технічні можливості дозволяють мені досить непогано спостерігати цю планетку на сонячному диску, але те, що мені буде забезпечена реальна можливість це перевірити вже в 2016 році, я дізнався тільки в Австрії – незадовго до цього явища! Ну, просто до цього я якось і не замислювався, що його можна буде побачити з Відня і в досить зручний час. Тому коли на одній з чергових «Астро-зустрічей» Віденського Астрономічного Товариства (WAA) повідомили, що це явище відбудеться в 2016 році (а потім ще й повториться в 2019-му!) і його буде видно у Відні, для мене це стало приємною несподіванкою.

У підсумку в моєму спостережному активі – вже чотири проходження або «транзити», як зазвичай говорять вчені, внутрішніх планет (Венери і Меркурія) по диску Сонця. А саме: для Венери – в 2004 і 2012 рр., і для Меркурія – в 2016 -му і 2019-му.

З огляду на те, що ці явища досить рідкісні (для Венери вони повторюються парами з проміжком у 8 років, між якими проходить то 105.5, то 121.5 років, а для Меркурія проміжки між цими явищами –13, 9.5, 7.5 і 3.5 років), то такий спостережний багаж – це досить непогано. Це я ще дуже м’яко сказав!

Гаразд, досить сентиментального прологу!

Отже, транзит Меркурія 2019.

І знову – везіння з погодою, і знову – наочна демонстрація природою порівняльних розмірів планети і зірки…

Цю астрономічну подію в 2019 році астрономи і любителі астрономії чекали досить насторожено, без особливих сподівань. Все-таки в листопаді зазвичай важко вловити хорошу погоду для спостережень – дні стають все більш короткими, а небо або затягнуте хмарами, або і зовсім дощить. Транзит Меркурія по Сонцю відбувається або в травні, або в листопаді. Тільки так. У 2019 році транзиту Меркурія дістався місяць листопад. У Відні, тим не менш, цей день чекали з надією, згадуючи, що погода вже не раз робила подарунки спостерігачам – і при транзиті Венери, і при місячному затемненні.

11 листопада 2019 року небо над Віднем прояснилося в післяобідній час саме тоді, коли це було необхідно. Для спостереження я вибрав дуже зручну локацію – дах Міської Бібліотеки Відня (Hauptbücherei Wien). На точку спостереження ми з’явилися о 13:15, щоб підготувати мій сонячний телескоп «Coronado» заздалегідь.

А з допомогою фейсбуку я повідомив про місце і час спостережень моїм віденським друзям і знайомим, і в результаті ті, хто мав час і можливість, прийшли на спостереження та побачили це чудове явище в мій телескоп. Захоплених емоцій глядачів, більшисть з яких побачили Сонце в телескоп в лінії Н-альфа вперше, було дійсно багато.

Сонце виглядає червоним, тому що спектральна лінія H-Альфа (лінія водню 656.28 нм) червоного кольору. Таким чином, цей телескоп служить дуже вузьким (в спектральному сенсі) червоним фільтром, що показує сонячну хромосферу. Хромосфера знаходиться безпосередньо над видимою поверхнею Сонця і світить як раз в лінії водню H-Альфа, з довжиною хвилі 656.28 нанометрів (нм). У цьому світлі можна спостерігати і такі потужні явища на нашій зірці, як протуберанці і спалахи. Тільки тут на фото не видно жодного з них, тому що наше Сонце в цей період було дуже спокійним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода, слід сказати, надала дуже скромну можливість для спостережень. Мало того, що на небі була, як кажуть синоптики, «мінлива хмарність», так ще і швидкість вітру була досить значною. Тому довелося на даху бібліотеки шукати містечко, де не тільки можна було спостерігати, а й сховатися від вітру.

Головний підсумок спостережень – мені і моїй мамі-асистентці вдалося зробити фото і відео цього явища протягом двох годин, в тому числі – момент входу Меркурія на диск Сонця. Завершилися спостереження в 15:30, так як не тільки Сонце зайшло на дахи будинків, але й хмари стрімко згустилися від горизонту і затягнули центральну частину неба.

Природно, не тільки ми спостерігали у Відні це явище, але і члени WAA. Звичайно, місце спостереження у них було краще: один із спостережних майданчиків Товариства на пагорбі на північному кордоні міста. Звідти відкривається все небо. Кілька разів і я там проводив спостереження, тільки вночі, в свій зоряний телескоп.

Але цього дня та локація дала їм, на жаль, небагато переваг у порівнянні з моєю: адже Сонце до четвертої години по полудні все одно сховали хмари, і вони закінчили спостереження приблизно в той же час, що і ми. Про те, як це у них відбувалося і результати їх спостережень, можна почитати (німецькою) тут.

Ще хочу підкреслити, що ні транзити Меркурія 2016 і 2019, ні транзит Венери 2012 через велику тривалість цих явищ не було видно у Відні повністю, тобто поки Сонце було на небі. Проходження Меркурія по сонячному диску триває від п’яти з половиною до семи годин, для Венери цей час становить приблизно стільки ж: транзит 2004 тривав 6, а транзит 2012 – близько 7 годин.

Для транзиту Меркурія у Відні найсприятливішим (на моїй пам’яті тут) був 2016 рік, тому що це було в травні, дні були вже довгими, Сонце знаходилося високо і довго в небі. І незважаючи на це кінець явища – схід Меркурія з диска – все одно з Відня видно не було: коли Меркурій сходив з сонячного диска, Сонце вже опустилося за західний горизонт. Про те, як це було, читайте німецькою тут.

Про листопадовий транзит 2019, який починався приблизно в той же час дня, що і травневий, і говорити в цьому плані не доводиться. В цей день Сонце на широті Відня піднімалося в небі невисоко, заходило о 16:22, і навіть якщо б не хмарність, ми б все одно не побачили і половини транзиту: світило було вже під горизонтом поки Меркурій проходив ще тільки першу половину свого шляху по сонячному диску.

Приблизно те ж саме було і з транзитом Венери у 2012 з тією лише різницею, що з Відня його було видно ще менше – тільки останню третину явища зі сходом планети з диска і, на відміну від транзитів Меркурія, на світанку.

І тільки транзит Венери 2004 у Відні пощастило спостерігати повністю – від першого контакту планети з сонячним диском, до останнього (всі «4 контакти», як кажуть професійною мовою). Про те, як це було, читайте німецькою тут.

Втім, я цей транзит спостерігав у ще кращих умовах: у сільській місцевості ще в Україні. У кращих в географічному сенсі, тому що Україна тоді потрапляла в зону видимості цього явища ще краще, ніж Австрія.

Такі ось справи.

Наступне проходження Меркурія по диску Сонця відбудеться 13 листопада 2032 року, а Венери – 11 грудня 2117 року.

Чистого вам неба, нових цікавих явищ Всесвіту і оптимізму!