Віддзеркалення по вертикалі (синопсис)
Докладний синопсис роману
Жанр невеликого роману «Віддзеркалення по вертикалі» можна позначити, як «альтернативна космологія».
Його дія відбувається у всесвіті, що відрізняється від нашого тим, що в ньому немає гігантських зоряних систем, таких, як зоряні скупчення і галактики, а розсіяні зірки в середньому рівномірно по всьому космосу і є в основному подвійними сонцями. Одиночних об’єктів в цьому космосі не виявлено. Відстань між цими двома системами – навіть між найближчими з них – обчислюється десятками тисяч світлових років, що надзвичайно ускладнює сполучення між ними і міжзоряні перельоти. Які, як відомо, вкрай важкі навіть в такому Всесвіті, як наш – з порівняно невеликими відстанями між найближчими зірками.
Так вийшло через загальну космологічну динаміку цього всесвіту: на відміну від нашого всесвіту, який розширюється по всіх трьох просторових координатах, цей – пульсує по одній з них. Кожні п’ятсот мільйонів років він стискається по цій своїй координаті і «скасовує» її, на якусь невловимо коротку мить стаючи двовимірним – перетворюючись на площину. Потім він знову розширюється до якоїсь межі і весь цикл повторюється.
Але після «моменту Площини» всі фізичні властивості об’єктів, що становлять цей всесвіт, перевертаються – «дзеркально відбиваються». Це, однак, ніяк не впливає ні на закони природи, ні на неживі об’єкти. Не впливає цей «Перехід» і на живі, але нерозумні (як тваринний світ) істоти, які не обтяжені ніякими поняттями про «добро» і «зло», про те, «як треба», а керуються лише природною доцільністю. А також суто фізичний стан розуму «момент Площини» ніяк не змінюється … чого не скажеш про психологічний його стан – про всі поняття, устремління і моралі розумних. Всі ці їхні поняття, устремління і бажання теж перевертаються на прямо протилежні: те, що для них було правильним, стає хибним, «біле» виявляється «чорним», «верх» – «низом»… Таким чином, Розум зазнає, можна сказати, ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ПО ВЕРТИКАЛІ. Що, природно, має фатальні наслідки для розуму і цивілізацій.
Це, власне, і становить зміст цього, філософського, психологічно напруженого, але, в той же час, пригодницького та не без значної частки гумору, романа, дія в якому розгортається одночасно трьома лініями:
По-перше, – у величезному міжзоряному кораблі Далекого пошуку «Дарсіс-5», раси, аналогічної людству, що стоїть на етапі четвертого століття ери зірок і вже встигла розселиться на кілька десятків зірок навколо їх материнської планетної системи. Незважаючи на таку могутність, перельоти між зірками все ще дуже важкі, займають роки і вимагають створення гігантських міжзоряних кораблів. Раса людей як і раніше відчуває нагальну потребу в нових життєвих просторах і планетах, які є взагалі великою рідкістю в цьому всесвіті. Тому «Дарсіс-5» вирушає до далекої зірки за межами сфери існування цивілізації, де запідозрено існування планет назорского типу (Назора – це прабатьківщина тутешнього людства). Але він відправляється туди вже в «епоху сплощення» – за кілька років до обчисленого теоретично, з астрономічних спостережень, «моменту Площини». І так як до цього моменту до мети своєї експедиції корабель дістатися не встигне (а Момент ще й пересувається за новими розрахунками ближче по часу, ніж очікувалося раніше), екіпаж корабля вирішує зробити проміжну зупинку – зайти в систему зірки приблизно на півдорозі до зірки-цілі, і там спокійно перечекати Площину. Адже переживати її в міжзоряному просторі ніхто не хотів би, враховуючи, що одиночних міжзоряних об’єктів в цьому всесвіті немає (тобто з ними ймовірно щось трапляється під час «сплощень»). Саме тут, біля проміжної зірки, люди і стикаються з абсолютно незрозумілим глобальним планетарним розумом, з яким потім і входять в контакт.
Головний герой роману – помічник командира корабля психофизик і психолог екіпажу Олн Нав – першим здогадується і припускає, чим для розуму може обернутися така космологічна метаморфоза простору всесвіту, як «момент Площини». І пропонує екіпажу свій вихід з цього.
Це – головна лінія роману.
Друга паралель показує історичний зріз – глибоке минуле одного зі світів в цьому всесвіті, його еволюцію і еволюцію життя на ньому, а також те, як на це впливали моменти сплощень.
І, нарешті, третя паралель, не менш важлива, це – виникнення та життя того самого глобального планетарного розуму, з яким потім і зустрічаються астронавти. Виникнувши багато мільйонів років тому на планеті біля тьмяного червоного карлика, ця небіологічна форма життя поступово розвинулася в цільну структуру, що зайняла всю планету. Тут з’являється могутній чистий розум, якому виявляється під силу за допомогою космомагнетизму управляти навіть рухами місяців його планети. Він теж вже давно зрозумів, що йому може загрожувати перехід всесвіту через Площину і посилено шукає вихід… Вихід з цього всесвіту через грандіозні позапросторові провали, які він навчився пробивати в інші всесвіти у своїх численних експериментах. Він прагне знайти відповідний світ в такому Всесвіті, простір якого стабільний і не відчуває таких метаморфоз. Але енергії у нього все-таки недостатньо для створення провалу досить великого, щоб через нього могла евакуюватися вся величезна маса цього розуму.
І він вирішує цю проблему після зустрічі і контакту з людьми, перетворюючи в колосальну енергію їх власні емоції. Майже вирішує…
Обсяг роману відносно невеликий – близько 8 авт. аркушів, – і планується його друга частина. Але цей текст, тим не менш, є цілком самостійним твором із закінченим сюжетом.
11 листопада 2011 р. Відень.
