Дзвінок
Його святійшество Блаженнійший Патріарх Землі і всього Всесвіту Михайло Другий… давно на всьо і не всіх забив. І тому на дзвінки сам особисто не відповідав. Прихожан сповідав автовідповідач, підключений до комп’ютера з логічною пам’яттю, де було записано декілька тисяч чергових фраз, питань, відповідей і молитов. На самому ж автовідповідачі звучало незмінне: «Вітаю тебе, сину мій (дочко моя), полегши свою душу покаянням», – на початку та: «Ім’ям Господа відпускаю тобі гріхи, йди з миром», – в кінці.
Технологія його вже ніколи не підводила.
Останніми роками телефонні сповіді стали вельми популярні, тому дзвонили всі: від шестирічної дівчинки, яка ненавмисно образила свого братика, відібравши у нього лазерну авторучку, до політичного діяча, що «випадково» скинув ядерну бомбу на нікчемну країну.
Мірне муркотіння автовідповідача заколисувало патріарха, і він почав було дрімати на своїй кабінетній канапці.
Раптом з динаміка почувся гуркотливий бас, що луною пролунав по кімнаті:
– Ти зрадив мене, Михайле! Від мого імені ти роздаєш прощення за гроші і заслуговуєш покарання, але завдяки молитвам твоїх братів, істинних християн, я прощаю тебе.
Чомусь цей голос показався патріарху дуже знайомим. Після цього слова: «Іменем Господа відпускаю тобі всі гріхи, йди з миром», – з автовідповідача прозвучали досить безглуздо.
Михайло підхопився з канапки і подріботів до телефону. В своїй позолоченій рясі і виблискуючій лисині він був схожий на неїстівного колобка. Перше, що він випалив, натискуючи кнопку секретаря-послушника, було:
– Звідки дзвонили?
З динаміка не відразу донісся розгублений юнацький голос:
– Але, владико, я думав, що…
– Благослови тебе господи, що ти думав? Що ти думав, сину мій? – роздратовано промовив патріарх. І скрушно додав: – Це знову протестанти…
Втім, молодий послушник цього «знову» знати не міг, адже він працював тут зовсім недавно.
– Негайно встановіть місцезнаходження абонента, – повелів патріарх, – хіба ми дарма підключені до Всепланетної Системи Стеження? Так, і підвищіть втричі платню за телефонну сповідь. Я оточений тупицями, господи прости, – пробурчав він, повертаючись до канапки.
Технологія церкву ніколи не підводила. І хай тепер безвихідне положення буде у того, хто дзвонив.
________________________
Телефон замовк. Його святійшество патріарх Михайло Другий знову приліг на свою канапку і мирно захріп. Тепер можна спокійно поспати. Адже він давно вже на всіх забив.
.
Лютий, 1996 р. Миколаїв.
……………………………………………
Якщо у вас з’явилося бажання і є можливість підтримати мою творчість матеріально,
після листування особисто зі мною відправляйте ваші ДОБРОВІЛЬНІ ПОЖЕРТВИ через MoneyGram чи Western Union,
або безпосередньо на мій рахунок в Австрії сюди:
RAIFFEISENLANDESBANK NOE-WIEN
Vyacheslav Chubenko
IBAN: AT54 3200 0000 1155 5497
BIC: RLNWATWW
Або
PayPal: asfaya2017@gmail.com
Щиро дякую!
